Цитати Лесі Українки: найкращі крилаті вислови про мову, Україну, любов і життя
Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч – це лише незначний перелік характеристик Лесі Українки. Її життя стало прикладом боротьби, а її зброя – це слово, яке й зараз є актуальним. Читайте цитати Лесі!
25 лютого минає 148 років з дня народження Лесі Українки. У цю велику дату ми підготували для вас добірку цитат видатної поетеси, у яких є все: і кохання, і спогад про Батьківщину, і незламна сила духу. Черпайте мудрість та натхнення!
Цитати Лесі Українки про кохання і любов
Це почуття їй принесло немало радості та горя, адже в ньому воєдино сплилися безнадійність та сподівання. «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами!» – пише вона Сергію Мержинському. Зустріч з ним стала доленосною для Лесі Українки як жінки, адже вперше вона відчула, що означає кохати і бути коханою.
Наперекір всім, навіть матері, яка була проти цих стосунків через громадську діяльність Мержинського, Леся Українка виборювала своє щастя, свою любов. Не менш доленосною ця зустріч стала для неї як для творця. Ледь не уся інтимна лірика поетеси присвячена Сергію. У ній радість кохання і смуток розлуки, віра і безнадійність, відвертість і таємничість.
Всі – жінки, коли вони кохають.
Хто зрікся всього, а себе не зрікся, – не любить той.
Кров без любові викупить не може.
Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
Як може бути, щоб тіла ходили вкупі, але душі двома шляхами й врозтіч?
Як я заздрю жінкам, що в них сльози завжди на готові! А ще ся вічна комедія перед самим собою, сей страх «сентиментальноті», «бабства», як се безглуздо! Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями, а ми? Тільки над сльозами і маємо владу, більш ні над чим.
Кохання – як вода: плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал – воно кипить, а стріне холод – стає, мов камінь.
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, –
Плюща обійми гублять силу дуба…
(«Відповідь»)
Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе.
(«Все, все покинуть до тебе полинуть»)
Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні…
(«Коли дивлюсь глибоко в любі очі»)
Вислови Лесі про Україну та патріотизм
Червоною ниткою проходить мотив України у творчості поетеси, адже він оголює найболючіші проблеми рідного краю, викриває неправду, закликає до боротьби та змушує повірити у національне визволення з-під ворожого ярма. Вона вірила про щасливу долю Батьківщини, і ця віра була головним лейтмотивом її життя.
Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон?
Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-українськи, щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями… Така легкість репутації приманює многих.
Тепер можна у нас почути фразу: «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.
Одвага наша – меч, политий кров’ю.
Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
(«Do» (Гімн. Grave))
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
(«Давня казка»)
Скрізь плач, і стогін, і ридання
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
(«Скрізь плач, і стогін, і ридання»)
Цитати про українську мову та рідне слово
Слово – то мудрості промінь,
слово – то думка людська.
Поетична мова – це найприродніша мова.
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.
Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в прийдешньому нема вже й смужки.
Над всіх старшин найстарша правда.
Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
Леся Українка – про себе, життя і цінності
Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.
Немає честі нападати ззаду.
Сором – хилитися і долі коритися.
Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
Пекло страшніше горить в нашім краю.
Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
Хто визволиться сам, той буде вільний,
Хто визволить кого, в неволю візьме.
Той тільки вільний від громадських пут,
Кого громада кине геть від себе.
При світлі волі всі краї хороші,
Всі води гідні відбивати небо,
Усі гаї подібні до Едему!
Права без обов’язків – то сваволя.
Ніхто не має більшої любові,
Як той, що душу поклада за друзів.
Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні!
. Чия сила, того й воля. На чиєму возі їдеш, того й пісню співаєш.
Источник
Цитаты об лесе украинке
Во вторник, 25 августа, исполнилось 148 лет со дня рождения известной поэтессы, писательницы и переводчика Леси Украинки (настоящие имя — Лариса Петровна Косач-Квитка).
Украинка творила в самых разнообразных жанрах: поэзии, прозе, лирике, драме, эпосе, публицистике. Также работала в фольклористике (целых 220 этнических мелодий записано по голосу писательницы).
По результатам всевозможных опросов современной украинской аудитории поэтессу называют одной из самых выдающихся личностей наших соотечественников, наряду с Тарасом Шевченко и Богданом Хмельницким.
Последние годы жизни Леси прошли на курортах Египта и Грузии. Болезнь неумолимо прогрессировала. К обострившемуся процессу костного туберкулёза прибавилась неизлечимая болезнь почек. Превозмогая боль, тяжелые страдания, Леся Украинка находила силы для творчества. Вместе с мужем, Климентом Квиткой, она работала над собранием фольклора, интенсивно обрабатывала собственные драмы. На Кавказе, вспоминая детство, Волынь, красоту природы Полесья, за несколько дней написала драму-феерию “Лесная песня” (укр. Лiсова пiсня). На последнем году жизни создала драматическую поэму “Оргия” и посвященный Ивану Франко лирико-эпический триптих “Что даст нам силу?”— “Орфеево чудо2 — “Про великана” (укр. “Що дасть нам силу?”—”Орфеєве чудо”—”Про велета”). Узнав о тяжелом состоянии Леси, в Грузию приехала ее мать. Ей писательница диктовала проекты своей последней, так и не написанной, драмы “На берегах Александрии”.
Умерла Леся Украинка в Сурами (недалеко от Боржоми, Грузия) в возрасте 42 лет. Похоронена на Байковом кладбище в Киеве.
В честь дня рождения Леси Украинки, LeMonade собрал самые глубокие цитаты легенды украинской литературы.
“Меня любовь ненависти научила.”
“Чтоб не плакать, я смеялась…”
“Мой друг, милый мой друг! Как можно, чтобы я жила именно теперь, когда я знаю другую жизнь? Я видела тебя и раньше, но не так прозрачно, а теперь я иду к тебе, как заплаканный ребенок идет в объятия того, кто его приголубит… Только с тобой я не одинокая…”
“Хотела бы выйти я в чистое поле,
К земле припадая, прижаться бы к ней
И так зарыдать, чтоб услышали звезды,
Чтоб мир ужаснулся печали моей.”
Напомним, ранее LeMonade писал о Дне рождении Гертруды Стайн.
Источник