Сад пісень пісні саду

Сад пісень. Пісні саду. За мотивами творів Григорія Сковороди

Одного разу батько запитав свою маленьку дочку: де ти була,коли тебе не було? Вона без вагань відповіла: В САДУ. Батько спочатку закляк, потім почав розпитувати. Але вона не сказала більше жодного слова. У вас є змога разом з нами віднайти своє надзвичайне місце — місце з якого не хотілося б вертатися у хаотичний мінливий світ. Провідником у цій подорожі стане людина, яка на шляху туди, сказала тільки одне : «Світ ловив мене, та не спіймав». Автори проекту: Ірина Нірша, Ліза Сміт (Tabor Production) Виконавці: Матільда Маріна, Іван Заверталюк, Максим Наконечний,Лесь Косинський,Ірина Нірша Музиканти: Георгій Дудунія (барабани),Петро Сказків (цимбали), Марія Овсяннікова і Марія Сасіна (вокал), Роман Правдивий (діджеріду) Художник: Марія Хомякова Дякуємо друзям та співтворцям: Яковіцькій Олені, Цвєткову Славі, Підгайній Тетані, Лізогуб Христині, Закутському Мишані, Василію Явтушенко, Нагорній Аполінарії, Євгенію Балю Степанкову Олексію, Дуднік Тетяні, Клепачу Сергію, Погорєлій Марті, Конкевичу Віктору, Кумейко Ігор Гудим Ярославі Vagabond та всім хто приймав участь

Похожие видео

© 2005 — 2023 «Каталог сайтов No FolloW ». В каталоге 85024 сайта.
Права на все материалы, размещённые на этом сайте принадлежат их авторам. Хостинг Разместить рекламу

Источник

Григорий Сковорода

Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм» ( 1 ).

Боїтъся народ зiйти гнить у гроб
I впасти в жереб нещасний,
В якому вогонь незгасний.
А смерть є свята, зло певне стопта,
Зведе навiть вiйни в спокiй.
О смерть ця свята! Пiсня перша — весь текст

ПIСНЯ 2-га

Iз цього зерна: «Що на землi ти зв’яжеш, те зв’язане буде на
нe6i» ( 1 ).

Залиш, о дух мiй, скоро всi землянiї мiста!
Зiйди, мiй душе, в гори, де правда живе свята,
Спокiй де, тишина царюють з вiдвiчних лiт,
Країна де вабна, де неприступний є свiт.

ПIСНЯ 3-тя

Iз цього сiменi. «Нехай земля вродить траву, ярину» ( 1 ). Або: «I як трава молода, розцвiтуть вашi костi» ( 2 ).

Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвiли й солов’їв навели.

Геть, печале, геть вiдсiль! Не нiвеч ти красних сiл!
Бiжи co6i в болот , у пiдземнi ворот .

ПIСНЯ 4-та

Рiздву Христовому з цього зерна: «3 нами Бог, розумiйте народи», тобто «Дихнув ти був духом своїм» ( 1 ). «Бог сина свого однородженого послав у cвiт, щоб ми з нього жили» ( 2 ).

Ангели, знижайтеся, до землi спускайтеся,
Бог, що сотворив нам вiки, живе нинi з чоловiком,
Станьте з хором, всiм собором,
Веселиъся, адже з нами Бог!

ПIСНЯ 5-та

Рiздву Христовому. Iз цього зерна: «I породила вона свого первенця та, i иого сповила, i до ясел поклала його» ( 1 ).

Тайна явна i преславна!
Це — вертеп замiсть небес!
Дiва, херувимiв панна,
Iз престолом вишнiм днесь.
Тут у ясла i поклали
Того, кому мiсця мало
I серед самих небес.

ПIСНЯ 6-та

Ha кiнець такого: «I пустив змiй за жiнкою з вуст своїх воду, як рiчку, щоб рiчка схопила iї» ( 1 ). «Але розтрощить Бог голову» ( 2 ).

Слухай, небо i земля! Нинi ужаснися,
Море, безднами вciма, погiдно двигнися!
I ти, швидкотекучий, повернися, Iордане,
Прийди скоро хрестити Христа, Ioанне! ( 3 )

ПIСНЯ 7-ма

Воскресiнню Христовому. Iз цього зерна: «Одинадцять же учнiв пiшли в Галiлею на гору, куди звелiв їм Icyc» ( 1 ). Паска!

Чи хто мене вiд тебе зможе вiдвернуть,
А чи вогонь iз неба схочу я задуть?
Хай весь свiт — у забуття,
Лиш в тобi життя, о Icyce!

Веди мене з собою, в горну путь на хрест,
Радий жить над горою, кину земну персть.
Смерть твоя — то життя,
Жовч — солодке пиття, о Icyce!

ПIСНЯ 8-ма

Воскресiнню Христовому. Iз цього зерна: «О, о! Бiжiте за гори» (Захарiя) ( 1 ). «Чого ти спиш, уставай» ( 2 ). «Спокiй дасть Бог на горi цiй» (Iсая) ( 3 ).

Мене посiли рани смертоноснi,
Пекельнi бiди обсiли незноснi,
Найде страх i тьма. Ах, люта година —
Злая хвилина!

ПIСНЯ 9-та

Святому Духу. Iз цього: «Добрий дух твiй нехай попровадить мене пo piвнiй землi» ( 1 ). «Тож зiйдiмо i змiшаймо там їxнi мoви, щоб не розумiли вони мови один одного» ( 2 ).

Свiй смисл усяка голова трима,
А серце всяке — свою любов,
В думках одного у людей нема,
У вiвцях, козах хтось смак знайшов.
Менi ж свобода лиш одна вабна
I безпечальна, препроста путь,
В життi це мiрка є основна,
3’єднае коло циркуль отут.

ПIСНЯ 10-та

Iз цього зерна: «Блажен муж, що в премудростi помре i що в разумi своїм повчається святинi» (Сирах) ( 1 ).

Всякому мiсту звичай, права,
Всяка тримає свiй ум голова,
Всякому серцю любов своя є,
Всякому горлу до смаку своє.
А я у полонi одних лиш дум,
Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.

ПIСНЯ 11-та

В кiнець такого: «Прикликає безодня бозодню» ( 1 ), тобто «В законi Господнiм його воля» ( 2 ). «Дав би тo6i воду живу, волi волю, a пpipвi твоїй npipвy мою».

Годi прiрви океану жменями землi забить,
Годi гненного стану краплею води залить.
Не зможе в яскинi орел розгорнути крил?
У край пiднебесний таки полетiв звiдсiль.
Не буде плоттю ситий дух.

ПIСНЯ 12-та

Iз цього зерна: «Блаженнi вбогi духом» ( 1 ), тобто «Премудрicть книжника в доброчасностi святкування, а коли умаляеється в дiяннях cвoїx, упремудриться» (Сирах). «Змалiйте i розумiйте. » ( 2 ).

В город не пiду багатий — на полях я буду жить,
Biк свiй буду коротати там, де тихо час бiжить.
О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!
В тобi радicть звесел нна тишу, спокiй розгорта.

ПIСНЯ13-та

Iз цього: «3iйдiть iз серeдовища їxньoго. ». «Iдiть у село, яке перед вами» ( 1 ). «Там повила тебе мати твоя. » ( 2 ).

Гей, поля, поля зеленi,
Поля, цвiтом оздобл ннi,
Ах, долини, балки,
I могили, й пагорки!

ПIСНЯ 14-та

Стародавня малоросiйська ( 1 ) про марноту i звабу. На цю силу:
«Нexaй я стою на сторожi своїй, i нехай на облозi я стану» (Авакум) ( 2 ). Обновлена в 1782 poцi.

То яка ж та слава нинi?
Глянь на бучу в цiй годинi!
Iзраїле! Гiдри-звiра ( 3* )
Чи велика в ньому мipa,
Треба зрозумiти.

ПIСНЯ 15-та

Великiй cy6oтi. Iз цього зерна: «I вiн вiдпочив у днi сьомiм» ( 1 ). «Ще ввiйдуть у cпокiй мiй» ( 2 ).

Лежит у трунi, святкуєш суботу,
По працi важкiй, по кривавiм поту.
До тебе вже справ князь зовсiм не має,
Князь свiту цього, що всiми владає.
О нерозгаданий це слiд!
О перемоги новий рiд!
О сине Давидiв!

ПIСНЯ 16-та

На цю силу: «Я веселку свою дав у хмapi» ( 1 ).

Вже хмара пройшла. Веселка радiсно грає.
Минула нудьга. Свiт любо сяє.
Веселicть сердечна — це ведро ( 2 *) неба ясного,
Коли преминув морок, шум вiтру мирського.

ПIСНЯ 17-та

Житейське море, що даремно хвилюється, та їнше .

Бачачи життя оцього горе,
Що кипить, немов Червоне море,
Вихром туги, напастi, бiд,
Я розслабнув, жахнувсь i зблiд, —
Горе сущим у нiм!

ПIСНЯ 18-та

«Бог противиться гордим, а смиренным дає благодать» ( 1 ).

Ой ти пташко-жовтобоко ( 2 ),
Не клади гнiзда високо,
А клади його на лужку,
На зеленому морiжку.
Яструб ген над головою
Висить, хоче ухопить,
Вашою живе вiн кров’ю,
Глянь же! Пазурi сталить!

ПIСНЯ 19-та

На кiнець цього: «Во ми не маємо боротьби проти кровi та тiла» ( 1 ). «Потопчеш ти лева та змiя» ( 2 ). «Вiзьмiть. меча духовного, який є слово Боже» ( 3 ).

Ax ти, нудьго проклята! О докучлива печаль!
Гризеш мене затята, як мiль плаття чи ржа сталь.
Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!
Де не буду, все з тобою всюди всякий час.
Ти, як риба з водою, завжди бiля нас.
Ах ти, скуко, ах ти муко, люта муко!

ПIСНЯ 20-та

Названа «Сiгор» ( 1 ). Уцiм маленькiм, але високiм градику бенкетує Лот iз дочками ( 2 ). «У мiстi Бога нашoго, у горi святiй його» ( 3 ). «Подiбний до чоловiка розомного, що свiй дiм збудував на
каменi» ( 4 ). «Хто зiйде на гору Господню?» ( 5 ).

Iз душею хто ясною,
То нащо йому броня
I шолом над головою?
Не потрiбна i вiйна.
Непорочнicть — ось його броня,
Аневиннiсть — дiамант-стiна.
Щит, меч, шолом — йому сам Бог.

ПIСНЯ 21-ша

На кiнець такого: «Скажи ж менi ти, кого викохала душа моя: де ти пасеш, де даєш ти спочити у спеку» ( 1 ).

Щастя, а де ти живеш? Горлицi, скажiте!
Вiвцi у полi пасеш? Голуби, звicтiте!
О щастя, наш ясний свiте,
О щастя, наш красний цвiте!
Ти мати i дiм, появися, покажися!

ПICНЯ 22-га

«Пам’ятай про останне своє i не согрiшай» (Сирах). «Буває, дорога людинi здається простою, та кiнець iї — стежка до смертi» (Пpипoвicтi) ( 1 ).

Розпошир у даль зiр i розум летючий
I кiнець останнiй поминай
Bcix твoix справ, в яку цiль стрiла улучить,
Спостерiгши бажань власних край.
На яких речах будинок поклав:
Коли камiнь, стоятиме дiм,
Як пiсок пiд ним, то б як не стояв,
Розметнеться за вiтром сухим.

ПІСНЯ 23-тя

Із цього: «Зникають у мapнoтi дні» ( 1 ). «Час відкупу. Відступіть
i зрозумійте».

Ми тебе зовем марнуем,
О життя щасливий час!
Мов тягар на спині, чуєм,
Тратим марно повсякчас!

ПІСНЯ 24-та

римського пророка Горація ( 1 ), перетлумачена малоросійським діалектом у 1765 році. Вона починаеться так: «Otium divos rogat in patenti. » ( 2 ) і так далі. — Схиляє-бо добре наставления до спокійного життя.

О спокою наш небесний! Де тебе знайти в наш час?
Ти усім нам є чудесний, врізнобіч розкинув нас.

За тобою ген вітрила розгорнули кораблі,
Щоб могли тебе ті крила на чужій знайти землі.

ПІСНЯ 25-та

На відхід отцю Гервасію Якубовичу ( 1 ), який відходить із Переяслава в Білгород на архімандричий та судейський чин у 1758 році. Із цього зерна: «Господь збереже вхід твій та вихід твій, не дасть у сум’яття ноги твоєї» ( 2 ) .

Їдеш, нас покинуть хочеш?
Їдь здоровий, цілий, отче.
Будуть хай вітри погодні,
Тихі, жаркі, нехолодні,
У щасливу путь хай шляхи ведуть!

ПIСНЯ 26-та

епископу Ioaннy Козловичу ( 1 ), що входить у мiсто Переяслав на престол епископськ.ий, із 1753 року. Із цього зерна: «Отож хай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб бачили вашi добрi справи. »

Посішай, гостю, поспішай,
Haшi надії ти увінчай,
Як музикальний гарний звук
Радісно живить тіло i дух,
Так всебажаний твій прихід
Здвигнув i мicтo, i весь нарід.

ПІСНЯ 27-ма

Білгородському єпископу Іоасафу Миткевичу ( 1 ), котрий відвідав сад духовного училища в Харкові. Із цього зерна: «Боже Саваофе. Споглянь із небес, i побач, i відвідай цього виноградника, i охорони його. » ( 2 ). «А плід духа: любов, радість, мир» та інше ( 3 ) .

Вишніх наук саде святий,
Лист рожевий i цвіт твій красний,
Прийми co6i весняний вид!
Се возсія день твій благий!
Освітив тебе світ ясний,
Зверху-бо дух благословить.
Возвеселися, о дерев сад,
Більших i менших, які є підряд.

ПІСНЯ 28-ма

Про таємну в нутрі та вічну веселіть боголюбних сердець. Із цих зерен: «Веселість серця — життя чоловіку, а радування мужа — довгоденне». «Коли хто погубить душу свою заради мене, той спасе iї ( 1 ). «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь cвiт, але душу свою занапастить?» ( 2 ).

Возлети на небеса, у версальські хоч ліса ( 3* ),
Одягни одежу злотну,
Шапку царськую добротну,
Як у серці нуда, буде тобі біда.

Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий світ,
Що тобі те помагає,
Коли серденько ридає?
Як у сердці нуда, буде смерть i біда.

ПIСНЯ 29-та

Укінець такого: «Повели 6ypi» та інше. «Хтожце такии, що вітрам i воді наказує, i вони його слухають?» ( 1 )

Човен 6ypi вихр хитає,
Піднесе чи вниз кидає!
Нема мені миру
І нема навкліру ( 2 ).
Море це мене зжирає!

ПІСНЯ 30-та

тобто:
Радість май із днів твoix, все-бо скоро cтapiє:
В одне літо з козлятка став кошлатий цап.

Осінь нам проходить, а весна пройшла,
Коза козля родить, як весна прийшла.
Ледве літо запало, а козля цапом стало,
Цап бородатий!

На образ зачаття пречистої Богоматері, що має під ногами коло світу, місяць, який зм люеться, i зм я з яблуком своїм. Цей образ стоїть у Богословській школі у Xapкoвi. Створено цю мелодію 1760 року, як був я учителем поетичної школи.

Глянь-но! Це Діва стоїть, утробою пречиста!
Яблуко, змій, місяць, світ унизу променистий.
Яблуко — плотська то є принада безчесна,
Тягне, як змій, тебе плоть ця хитра й чудесна.
Світг — то накописько злих думок усіяких,
Місяць — це тінь i мирських маєтків познака.
Перемагай! І Христос у тебе всел ться,
Мудрість в солодкім ніяк не може вміститься.

1. Вірш «Мелодія», яким закінчується «Сад божественних пісень», написано у двох видозмінах: один варіант силабічним римованим віршем слов’янською мовою, а другий — латинською неримованим. Поет любив одну й ту ж тему перевіршовувати слов’янською та латинскою мовами. Сама єпиграма алегорично витлумачує зображення на емблематичному малюнку, в основу його взято образ із Об’явлення Івана Богослова: «І з’явилась на небі велика ознака: жінка, зодягнена в сонце, а під ногами ії місяць, а на ії голові вінок із дванадцяти зір» (XII — 1).

Джерело:1alex.5u.com
ALEXANDER KOBRINSKY’S LIBRARY

Теги: Литература, поэзия, творчество, образование, обучение, развитие,
философия, история, Украина, книги, рефераты, украинский язык.

Источник