Природний ландшафт північної америки

В широтній зональності ґрунтово-рослинного покриву в Північній Америці відбивається поступове збільшення кількості тепла з півночі на південь й наростання сухості клімату в південній частині материка зі сходу на захід. На території Канади природні зони змінюють одна одну з півночі на південь. Але природні зони тундр і лісів на сході континенту на південь, що пов’язано з впливом холодної Лабрадорської течії.

Південніше Великих озер зміна природних зон відбувається зі сходу на захід. Це пов’язано з наростанням континентальності клімату в цьому напрямку.

В Кордильєрах, Аппалачах і горах Центральної Америки проявляється висотна поясність ландшафтів.

Зона арктичних пустель займає більшу частину Гренландії й Канадського Арктичного архіпелагу. На сході зони (льодовики Гренландії й Канадського архіпелагу зосереджені в основному поблизу моря Баффіна) величезні простори зайняті льодовиками, а на заході – кам’яними арктичними пустелями. Поверхня льодовиків являє собою майже безжиттєвий простір. Значну частину біомаси в кам’яних пустелях утворюють нижчі рослини – водорості і бактерії, що живуть на поверхні й у ґрунтовому шарі, а також мохи й лишайники. На суходолі зустрічаються полярні миші – лемінги, якими харчуються песці й вовки.

Зона тундри формується в субарктичному кліматичному поясі. В цій зоні при невеликій кількості тепла й опадів характерне перезволоження ґрунтів. Тому в зоні багато боліт, озер, невеликих річок. На тундрових торфово-глеєвих ґрунтах ростуть розріджені трави (куртини дріад, полярні маки, незабудки), а також зарості карликової берези і вільхи. Величезні простори зайняті мохами й лишайниками. В американській тундрі живуть північний олень карібу, вівцебик, лемінг, песець, вовк.

Зона лісотундри в Північній Америці більш строката, ніж в Євразії. Вододільні ділянки займає кущова й мохово-лишайникова тундра. По долинах річок, які течуть з півдня поширені лісні ландшафти. Північну межу деревної рослинності утворює ялина чорна і ялина біла. Зона лісотундри простягається смугою шириною 500 км.

В межах помірного кліматичного поясу розташовано близько третини території Північної Америки. Термічний режим й умови зволоження неоднорідні. Тому в складі поясу виділяється кілька природних зон.

Хвойні ліси (тайга) простягаються на півночі поясу від атлантичного узбережжя на сході і тихоокеанського на заході, обриваючись в Кордильєрах. Як і в лісотундрі, тут широко представлені сфагнові й низинні болота. Рослинний покрив зони – це переважно темнохвойні ліси на мерзлих і підзолистих ґрунтах. В канадській тайзі переважають ялина й сосна. В тайзі збереглись: чорний ведмідь бари бал, сірий ведмідь грізлі, американський лось, лісовий бізон, рись, єнот, скунс, ондатра, червона лисиця, бобри та інші.

На південь від зони тайги на рівнинах Північної Америки зміна природних зон відбувається в напрямку від узбережжя Атлантичного океану вглиб материка.

Зона мішаних лісів займає область Великих озер. В цій зоні поєднуються масиви хвойних, вузьколистих (береза, тополя) й широколистих лісів на дерново-підзолистих і бурих лісових ґрунтах. На узбережжі поширені переважно хвойно-широколоистяні ліси. В їх складі поширені кілька видів кленів, буки, липи, дуби, ясені; з хвойних характерні – туя, сосна, ялина.

Зона широколистих лісів лежить на південь і південний схід від мішаних лісів. До основних лісоутворюючих порід зони належать дуб (білий, червоний), липа, бук, каштан, магнолія, горіх чорний. В передгір’ях Аппалачів переважають бук і дуб; на сході й півдні Центральних рівнин – ще й деякі реліктові рослини (тюльпанове дерево, листопадні магнолії). Багатство широколистих лісів пов’язано з родючістю бурих лісових ґрунтів, які щорічно отримують в 2,5 рази більше органічної маси, ніж в тайзі. Тваринний світ в цій зоні зберігся на природоохоронних територіях.

Зона лісостепів і прерій знаходиться на Центральних і Великих рівнинах південніше тайги й західніше мішаних й широколистих лісів. Підзона прерій займає західну частину Центральних рівнин. Під преріями розуміють безлісі рівнини з високотравною, переважно злаковою рослинністю. Голубий і малий бородач становлять 80% всього травного покрову прерій. Ґрунти цієї підзони – чорноземи. Підзона лісостепів простягається через Великі рівнини з заходу на схід. Основний тип ландшафту – невеликі луги з переважанням злакових – пирію й типчаку. Основні ґрунти тут – сірі лісові й лучно-чорноземні.

Зона степів також неоднорідна. Типові степи отримують 550-600 мм опадів на рік. Це чорноземні рівнини, які зараз майже повністю розорані, порізані ярами й балками. Сухі степи займають західні райони Великих рівнин й переходять на Колумбійське плато й південь плато Фрезер в Кордильєрах. Річна сума опадів в сухих степах до 400 мм на рік. Це не забезпечує гарантованих врожаїв сільськогосподарських культур, тому значна частина земель не розорана, а зайнята пасовищами. Місцеві злаки – трава Грамма, бізонова трава. Ґрунти сухих степів каштанові з низьким вмістом гумусу.

Зона пустель і напівпустель помірного поясу займають найсухіші райони Колумбійського плато й майже всю територію Великого Басейну. Річна сума опадів рідко сягає 250 мм на рік. Основа рослинного покрову – зарості чорного полину на сіро-бурих ґрунтах.

Характерною ознакою субтропічного поясу є переважання вічнозеленої рослинності. Формування природних зон в субтропічному поясі пов’язано з різницею в зволоженні. Зміна зон відбувається зі сходу на захід.

Субтропічні вологі вічнозелені мішані ліси займають Приатлантичну низовину й прилеглі до неї з півночі й заходу території. Вододільні ділянки зони більш сухі й тут переважають соснові ліси. Низькорослі пальми, магнолії, орхідеї надають лісам екзотичний вигляд. В рослинності широких заболочених руслах рік виділяються тис і болотний кипарис. Ґрунти зон відзначаються значним вмістом гумусу й сполук заліза й алюмінію – червоноземи й жовтоземи.

Субтропічні прерії поступово змінюють ліси по мірі зменшення кількості опадів. Вони є продовженням прерій помірного поясу. Але в субтропічних степах вищі температури, більше випаровування, менш родючі ґрунти (червоно-чорні й червоно-каштанові). Зручні для землеробства простори зони зайняті плантаціями, бавовнику арахісу, тютюну.

Зона субтропічних степів є перехідною від прерій до пустель. В складі рослинного покриву переважають злакові низько травні асоціації в поєднанні з колючими вічнозеленими чагарниками. Під цією рослинністю формуються коричневі й сіро-коричневі ґрунти.

Зони напівпустель і пустель субтропічного поясу чергуються на території південної частини Великого Басейну й північних районах Мексиканського нагір’я. Основна рослина на півночі зони – чорний полин. Для Мексиканського нагір’я характерні кактуси, які сягають 10-15 м висоти й мають чудернацькі форми, агави, юки. В субтропічному поясі знаходяться пустелі Мохаве, Хіла, Аризона, Сонора. Серед тварин зони багато плазунів (гримуча змія, кораловий аспід, ядозуб), гризунів, трапляються броненосці.

Зона напівпустель і пустель продовжується в тропічному поясі й охоплює весь півострів Каліфорнія. Формуванню пустель в цьому районі сприяє холодна Каліфорнійська течія.

Зона середземноморських твердолистих вічнозелених лісів і чагарників займає Тихоокеанське узбережжя й прилягаючі райони в крайній західній частині субтропічного поясу. Кліматичні умови на протязі антропогенового періоду тут не змінювались, тому збереглись реліктові рослини. Для цієї зони характерні зарості секвої. Субтропічні хвойні ліси сильно постраждали від пожарів та вирубок. Їх місце зайняла вторинна чагарникова формація, головним представником якої є сухолюбний вічнозелений дуб. Під сухими лісами й чагарниками зони формуються коричневі ґрунти. В умовах зрошувального землеробства багато ділянок зони зайнято під сади й плантації цитрусових.

Тропічний пояс включає невелику частину материка – крайній захід й південь Мексиканського нагір’я, південь Флориди й майже всю Центральну Америку. В залежності від умов зволоження в цьому поясі чергуються дві характерні зони: савани й рідколісся на червоно-бурих ґрунтах; постійно вологі тропічні ліси на вологих чорних й червоних ґрунтах. Перша зона представлена на півдні Мексиканського нагір’я й сухих плато Центральної Америки і підвітряні схили Великих Антильських островів. Друга – на півдні Флориди, навітряних схилах Великих Антильських островів, узбережжі Мексиканської затоки. Тут збереглись заболочені ліси з переважанням пальм, оповитих ліанами.

В Кордильєрах й Аппалачах виникає висотна поясність ландшафтів. Підніжжя гір майже не відрізняється від навколишніх ландшафтів. Але з підняттям в висоту природні зони змінюються в тій послідовності, в якій вони йдуть з півдня на північ.

Природа Північної Америки сильно змінена в результаті господарської діяльності людини. З 170 млн. га лісів, залишилось 9 млн. га. З метою збереження природних ландшафтів, рідкісних рослин і тварин створено кілька десятків охоронних територій: національних парків, заповідників, резерватів. Найвідомішими природоохоронними територіями Північної Америки є Великий каньйон на річці Колорадо, Мамонтова печера, парк Секвоя в горах Сьєрра-Невада.

Источник статьи: http://geoswit.ucoz.ru/index/0-181

Північна америка: природні зони. Природні зони Північної Америки: таблиця

Північна Америка розташована в західній півкулі нашої планети. Загальна площа материка (включаючи острови) становить 24,2 млн. Км 2 . Північна Америка менше, ніж Євразія або Африка. Вона лежить в субтропічному, помірному, північному та субарктическом поясах. Води трьох океанів омивають материк. Все це в поєднанні з рельєфом сформувало природні зони Північної Америки. Характерні риси кожної з них будуть розглянуті нижче.

Слід також зазначити, що на формування природних зон вплинуло поступове просування тепла від півночі до півдня. А при русі зі сходу на захід зростає сухість у південній частині материка. Характеристика природних зон Північної Америки зводиться до аналізу їх клімату, середніх літніх і зимових температур, кількості опадів. Також приділяють увагу складом грунтів, видам рослин і тварин, яких можна зустріти в описуваної місцевості.

Північна Америка: природні зони арктичних пустель і тундри

Перша зона (Арктичних пустель) займає більшу частину Канадського Арктичного архіпелагу і Гренландії. Величезна площа, зайнята льодовиками, розташована на сході зони. Західна частина зайнята кам’янистими арктичними пустелями. Льодовики — це практично мертве простір. Ні рослини, ні тварини природних зон Північної Америки тут не мешкають. Виняток можуть скласти хіба що деякі види водоростей. У кам’янистій частині можна зустріти, крім водоростей, бактерії, мохи та накипні лишайники. Також на суші мешкають лемінги — полярні миші, якими годуються вовки і песці.

Тундрова зона материка розташована в субарктичному кліматичному поясі. Вона досить схожа з азіатською або європейській тундрою. Для грунтів і грунтів характерно повсюдне перезволоження, обумовлене невеликою кількістю опадів і невисокими температурами. У цій зоні досить багато річечок, озер і боліт. На торф’яно-глейовими грунтах можна зустріти такі трави, як кассіопея, незабудки, полярні маки, пухівка. Тут також ростуть карликові берези, багно і верби. Величезні площі покриті лишайниками і мохами. З тварин можна зустріти вовка, песця, лемінгів, вівцебиків і оленів карібу.

Зони лісотундри і тайги

У порівнянні з Євразією тут лісотундра більш строката і різноманітна. Долини річок, що знаходяться ближче до півдня, покриті лісами. Північна межа є місцем зростання ялин (білої і чорної), мохів та лишайників. У західній частині можна спостерігати модрину, а ось на Лабрадорі — бальзамічну ялицю. Зона лісотундри простягається на 500 км.

Північна Америка, природні зони якій більшою мірою знаходяться в помірному кліматичному поясі, може похвалитися зоною хвойних лісів, що тягнуться від атлантичного узбережжя на сході і аж до тихоокеанського на заході. Тут багато боліт. Рослинний покрив складається переважно з ялиці бальзамічний, білої і чорної ялин, проте також можна зустріти паперову березу, американську модрину і кілька видів сосен. Дерева тут потужні, їх висота найчастіше становить 70-100 метрів. З тварин в тайзі мешкають лісової бізон, лось американський, кілька видів ведмедів (грізлі, барибал), а також червона лисиця, єнот, ондатра, скунс, бобер.

Північна Америка: природні зони змішаних і широколистяних лісів

Перша із зазначених зон займає територію Великих озер. Тут масиви хвойних дерев чудовим чином поєднуються з дрібнолистими видами (тополя, береза) і широколистяними лісами. Ґрунти бурі лісові та дерново-підзолисті. Тут можна зустріти кілька видів клена (сріблястий, червоний, цукровий), бук, дуб, липу, в’яз, ясен. Серед хвойних порід виділяють сосну, тую, ялицю, модрину, ялину.

Широколисті (Аппалачські) ліси розташовані з південної і південно-східної сторони від змішаних лісів. Основними лісовими породи даної природної зони — дуб (великоплідний, червоний і білий), каштан, бук, липа. Тут можна зустріти магнолії, чорний горіх і гікорі. Різноманітність рослинності доповнюють ліани, різнотрав’я і густий підлісок. Таке багатство широколистяних лісів пов’язане з родючими бурими лісовими ґрунтами. Що стосується тваринного світу, то він зберігся лише на охоронюваних територіях, в заповідниках, якими багата Північна Америка.

Природні зони лісостепів і прерій

Прерії розташовані на території Центральної та Великої рівнин, трохи південніше тайги. Займають частину Центральних рівнин (західну). Вони являють собою безлісні рівнини, покриті високотрав’ям і злакової рослинністю. 80% всього рослинного світу становить малий і блакитний бородань. Останній досягає 1,8 м у висоту. Це обумовлено черноземовідниє грунтами даної підзони. Цей район в даний час став однією з головних сільськогосподарських областей США, де займаються вирощуванням кукурудзи. Підзона лесостепей розташована із заходу на схід через Великі рівнини. Рослинний світ представлений переважно невеликими осиковими гаями, лугами (типчак, пирій, куничник). Грунти — лучно-чорноземні та сірі лісові.

Зони степів, пустель і напівпустель

Степ досить неоднорідна. Ця зона в середньому отримує до 600 мм річних опадів. Чорноземні рівнини поросли тіпчаком, пирієм і бороданем. Ця зона майже повністю розорана і порізана ярами і балками. Суха частина степів отримує до 400 мм опадів на рік, що разом з грунтами з низьким вмістом гумусу не дає високого врожаю.

Пустелі і напівпустелі займають самі посушливі райони Колумбійського плато, а також основну частину Великого басейну. В рік тут випадає не більше 250 мм опадів. Основна рослинність на сіро-бурих грунтах — полин, на солонцюватих грунтах виростає лобода.

Тропіки та субтропіки, змішані мусонні ліси

Тропічна зона відрізняється великою кількістю тепла. Зміна природних зон здійснюється зі сходу на захід, що пов’язано з різним зволоженням територій. Мусонні ліси ростуть на південному сході субтропічного поясу, на червоно і желтоземних грунтах. Крім хвойних порід тут можна побачити карликові пальми, вічнозелені дуби і чагарники, магнолії перевиваються ліанами. На болотах росте кипарис, а на більш посушливих ділянках — пальми сабаль і сосни. Тут мешкає величезна кількість птахів, черепах і алігаторів.

Також в Північній Америці виділяють вузьку смугу жестколистних лісів і чагарників і зони висотної поясності. Для наочності краще оформити всі наведені відомості в таблицю, аналізуючи природні зони Північної Америки. Таблиця допоможе впорядкувати отримані відомості і знання. Узагальнений матеріал також буде більш зручним для запам’ятовування.

Источник статьи: http://stylezhinki.ru/osobistist/8246-pivnichna-amerika-prirodni-zoni-prirodni-zoni.html

Вам также может понравиться

Декоративный бассейн на даче: творческий подход к созданию и комфорту отдыха

Лето — время, когда мы стремимся побегать по

Строительство и ремонт сауны на даче: Здоровье и релаксация в окружении природы

Собственная дача является прекрасным местом для отдыха

Ящики с землей для теплицы

Почему эффективны ящики в теплице? В настоящее время

Ящики пластмассовые для клумбы

Клумба из ящиков: фото, идеи, как сделать своими руками